Ми – сильні! Ми – українці!

postheadericon Музичний керівник

 

Музика для дитини – це світ радісних переживань. Щоб відкрити для неї двері у цей світ,треба розвивати у неї здібності і перш за все музичний слух і емоційний відгук. Інакше музика не виконає своєї виховної функції. Якщо дорослий якомога ближче стискається зі світом дитинства. Якщо вони разом мріють фантазують, сміються і грають,то діти відчуваючи цю близькість дорослого,відкривають їм свої таємниці,почуття та емоції. Як це прекрасно-знайомити дітей з музикою. Діти дуже люблять щось слухати, тому треба більше і більше співати дітям без музичного супроводу, щоб вони не тільки слухали, але й розуміли,про що ця пісня,вслухувались в звучання слів та словосполучень. 

Музика, як і художнє слово чи картина, повинна стати для дітей способом вираження почуттів, настрою,ідей. Слухання музики розвиває інтерес до неї, любов, розширює кругозір, підвищує музичне сприйняття. Музика для слухання буває вокального та інструментального характеру . Це можуть бути пісні у виконані батьків,чи музичні твори у грамзаписах, аудіо- та відео записах. Для кращого запам’ятовування пісні, чи музичного твору,можна асоціювати його з тим, що бачить дитина навкруг себе. Намалювати те, про що вона чула. Дуже гарно запам’ятовують діти пісні з мультфільмів, тому що вони сприймають пісню образно, відносно того чи іншого героя. Батьки повинні вчити дитину любити пісню, насамперед народну пісню, тому що народна пісня має художньо-виховну цінність.

Для розвитку ритмічного сприйняття треба користуватись музичними інструментами. Але в домашніх умовах це можуть бути такі предмети: ложки,палички, камінці,капронові пляшечки чи коробочки, які наповнюють крупою,горохом, квасолею. І граючи на такому інструменті,дитина покращує виконання пісні,і одержує велике задоволення. 
         Для розвитку танцювальних навичок потрібно якомога більше розвивати у дитини потребу в рухах. Давати можливість розвивати танцювальну творчість, щоб дитина одержувала максимум задоволення. 
Якщо музика викликатиме у дитини позитивні емоції, вона сприйматиме навколишній світ гармонійно і оптимально.

“Вплив музики на психічну діяльність дитини” 

         Музика володіє сильним психологічним впливом на людину. Вона впливає на стан нервової системи (заспокоює, розслаблює чи, навпаки, розбурхує, збуджує), викликає різні емоційні стани (від умиротворення), спокою та гармонії до неспокою, пригніченості або агресії).
У зв’язку з цим важливо звернути увагу на те, яку музику слухаєте ви і ваші діти. Збуджуюча, гучна музика, що виражає агресивний настрій, позбавляє людину (і дорослого, і дитини) стану врівноваженості, спокою, а при певних умовах (наприклад, на рок-концертах) спонукає до руйнівних дій. Особливо протипоказана така музика гіперзбудливості, розгальмованих дітям зі слабким контролем, тому що вона підсилює прояви негативних властивостей у поведінці дитини. Спокійна музика, що викликає відчуття радості, спокою, любові, здатна гармонізувати емоційний стан як великого, так і маленького слухача, а також розвивати концентрацію уваги. Музику можна використовувати перед сном, щоб допомогти з працею засинає дитині заспокоїтися і розслабитися. Коли дитина ляже в ліжко, увімкніть спокійну, тиху, мелодійну, м’яку музику і попросіть його закрити очі і уявити себе в лісі, на березі моря, в саду або в будь-якому іншому місці, яке викликає в нього позитивні емоції. Зверніть увагу дитини на те, як розслабляється і відпочиває кожна частина його тіла.
Ще з давніх часів люди помітили, що людський голос і звук взагалі володіють сильним впливом. Так, звук східного духового інструменту Панг вводить змію в стан, подібний гіпнозу. Вібрації людського голосу в одному випадку мають лікувальну дію (що здавна використовувалося народними цілителями), а в іншому – заподіює людині шкоди.
Мова людини є найсильнішим чинником впливу, як на оточуючих, так і на того, хто говорить. Наше внутрішнє стан, наші думки, ставлення до світу виявляються в зміст промови і в її інтонаційної забарвленням. А те, що ми говоримо і як це вимовляємо, у свою чергу відкладає відбиток на психологічному стані слухача, впливає на наші стосунки з ним. Наприклад, грубий, різкий голос дорослого може викликати у дитини сильний переляк і стан заціпеніння. Постійно роздратований, незадоволений голос говорить породжує у слухача відчуття, що його не люблять і не приймають як особистість. А відмова в чому-небудь, виголошений спокійним, м’яким, співчуваючим голосом допомагає дитині легше примиритися з незадоволеністю його бажання.

Музичне виховання дитини в сім’ї 

         У дитини, котра частіше знайомиться з музикою, більш багатші почуття, вона більше співчуває та  переживає іншим людям. Багато дітей дуже емоційні. Вони відчувають велику потребу в художніх враженнях, в активній прояві своїх почуттів. Ті ,хто зблизька спостерігає життя маленьких дітей,знає з яким натхненням вони співають, танцюють.
Інтерес до музики і музичні здібності виявляються у дітей по- різному. Багато з них з великим інтересом слухають музику і співають, інші до музики нібито байдужі. Іноді вважають, що такі діти від природи не музичні, в них немає слуху і розвивати його безперспективно. Така точка зору невірна. У кожної дитини можливо розбудити інтерес і любов до музики, розвивати музичний слух та голос. Це підтверджує і життєва практика та наука.
Привчати дитину до музики в домашніх умовах потрібно з самого раннього віку. Робити це потрібно різними способами: співати дитині пісні, привчати слухати платівки, музичні записи, дитячі музичні радіо та телепередачі. Якщо є можливість водити дитину на концерти, треба намагатися, щоб діти не просто раділи музиці, а вчилися переживати закладені в цю музику почуття. Треба розмовляти з дитиною, питати в неї: яка це музика,весела чи сумна, спокійна чи, навпаки, схвильована; іноді, не називаючи твір, пропонувати дитині назвати його, така робота  викликає інтерес  до слухання і розвиває творчі здібності. Розвитку вміння емоційно переживати музику допомагає також читання казок, оповідань, тому що переданий словесно сюжет і переживання героїв дітям більш доступні.
Діти дуже люблять повторно слухати музику, яка їм сподобалась. Іноді можна загадати загадки: співати мелодію без слів і запитати, яка це пісня. Таким чином, поступово дитина привчається до музики. Внаслідок такої роботи батьки зрозуміють, те що дітей без слуху немає. Є діти, у яких ще не виявляються музичні здібності і треба допомогти їм розвиватися: більше співати,слухати музику,танцювати. Треба створити в сім”ї атмосферу любові до музики, якомога більше схвалювати потребу дитини проявити себе в музиці. Треба пам’ятати,що це приносить дитині радість і робить її добрішою.
Музичне виховання в дитячому садочку та вдома
Нікого не потрібно переконувати у важливості музичного розвитку дошкільника. Саме музика знаходить дорогу до душі дитини, спонукає її до самовираження, знайомить з навколишнім світом. Музика збагачує почуття та уявлення дитини, сприяє виробленню вміння відчувати ритм та мелодійність твору, формуванню здатності адекватно реагувати на них своїм голосом та рухами, розвитку інтересу до різних музичних інструментів та бажанню на них грати. Музична діяльність (співи, музичні рухи, слухання тощо) – це не лише засіб забезпечення виконання естетичних та освітніх завдань з музичного виховання, а й важливий засіб укріплення психічного та фізичного здоров’я, розвитку та мовленнєвих здібностей дитини. Музика допомагає дошкільникові глибше сприймати навколишнє життя, виховує любов до своїх рідних, друзів, Батьківщини, збагачує і емоційно забарвлює її мову, сприяє розвитку її музичних здібностей.
У процесі музичного виховання діти ознайомлюються з різноманітними музичними творами, набувають певних знань, умінь та навичок зі слухання музики, співів, музично-ритмічних рухів. У дітей виховується любов до музики, формуються музичні здібності, оцінне ставлення до музичних творів. Тож, діти , які йдуть до школи вже вміють слухати музику, визначати емоції і почуття, що їх вона передає; мають елементарні уявлення про інструментальні та вокальні твори, їх виконання; впізнають окремі твори з класичної і народної спадщини (вітчизняної та світової); проявляють інтерес до різних видів музики, можуть назвати прізвища окремих композиторів; розрізнюють та обґрунтовують своєрідність музичних жанрів (пісні, танцю, маршу), можуть їх порівняти. Діти навчаються втілювати у співах, рухах, музикуванні характер музики. Вони вже вміють співвіднести власне виконання з виконанням інших дітей, творчо сприймають музичний образ, можуть дати творові цілісну характеристику, розрізнюють властивості звуку, засоби виразності (темп, висоту, динаміку); рухатися у такт музики, використовують виразні рухи, міміку, жести, пози, які відповідають мелодії. Діти старшої групи володіють навичками гри на дитячих музичних інструментах, уміють обирати музичний інструмент для певного ігрового сюжету; виражають рухами емоційний стан, зміст танцю, володіють елементарною танцювальною технікою. Також мають досвід музичної імітації, вміють музично-пісенно-пластично оформити гру; роблять спроби творити музику, дістають задоволення від самовираження в діях під музику.
А формування основних музичних здібностей можна спостерігати вже в ранньому дитинстві і систематичні музичні заняття забезпечують значний рівень музичного розвитку дошкільнят. Музично обдаровані діти швидко випереджують менш обдарованих у розвитку тих чи інших музичних здібностей, проте у багаторічній практиці помічено, що в успішному оволодінні музикою наполегливість відіграє не меншу роль, ніж здібності.
Незалежно від природних даних, на музичних заняттях розвивається музичність у всіх дітей, які відвідують садочок. Кожній дитині приділяється належна увага, враховуються її індивідуальні особливості характеру, можливості та бажання. Для того, щоб заохотити до музичної діяльності, добираються різні завдання, прийоми, ролі у святах та розвагах. В музичний репертуар включаються класична музика різних епох та стилів, фольклор, сучасна музика. На музичних заняттях створюються умови, за яких кожна дитина охоче долучатиметься до всіх видів музичної діяльності, братиме в них активну участь, намагатиметься імпровізувати , виявляти творчість.
Музичні заняття у дошкільному закладі завжди були і залишаються найулюбленішими для малюків. На них дошкільники танцюють, співають, граються, вчаться слухати і розуміти музику, грають на дитячих музичних інструментах, відчувають себе маленькими артистами. За невеликий проміжок часу (15-30 хвилин, відповідно до віку дітей) діти змінюють декілька видів музичної діяльності: слухання музики, співи, музично-ритмічні рухи, гра на музичних інструментах, танцювальна та пісенна творчість.
Прилучайте малюка до музики, використовуючи її загально-розвивальні можливості. Це може зробити і людина без музичної освіти.
Найперша порада батькам: співайте! Якщо ви соромитеся свого співу, робіть це, коли ви наодинці з малюком (діти – поблажливі й вдячні слухачі). Співайте немовляті із самого його народження. Що співати? Краще – дитячі пісеньки, традиційний репертуар яких дуже багатий. Якщо ви не пам’ятаєте жодної пісні, знайдіть касету або компакт-диск і слухайте їх доти, поки не запам’ятаєте слова. Як співати? Виберіть пісню, яка вам найбільше до вподоби, і співайте її дитині на сон прийдешній з словами і без слів. Не забувайте, що слова – лише доповнення до музики.
Записи. Давайте дітям можливість слухати музику. Добре було б придбати для цього аудіопристрій. Записуйте різну музику, привчаючи вуха малюків до різних жанрів класичної музики різних періодів, джазу, популярних естрадних пісень, народної музики, звучання простих і складних, симфонічних, народних і сучасних електронних музичних інструментів.
Використовуйте різні види сприймання музики на слух.
Розрізняють три види музичного сприймання: пасивне, коли дитина чує звук радіо, але зайнята іншим; частково активне – малюк слухає і водночас думає про щось своє: музика в цьому разі є для нього джерелом емоційного стану, натхнення; і, нарешті, активне, коли дитина намагається виконувати ту чи іншу пісеньку, співає уривки з неї, помічає, коли співають неправильно. Зрозуміло, саме останній вид сприймання музики слід розвивати, оскільки ніякий інструмент не замінить дитині переживання безпосередньої участі в творенні музичних звуків за допомогою власного голосу, власних відчуттів. Дитина починає співати. Не хвилюйтеся, якщо цей момент буде дещо відстрочений. Малюк має багато разів почути ту саму пісеньку (якщо можливо, у вокальному та інструментальному варіантах), перш ніж сам її заспіває. Важливо, щоб у його пам’яті відклалося правильне звучання, інакше він не відчує відмінності між правильним варіантом та своїм власним невпевненим, з багатьма помилками виконанням.
Не примушуйте дитину співати. І водночас підтримайте її, коли вона сама почне співати, заохочуйте її. Імпровізація. Звичку до імпровізації доцільно виробляти змалечку. Не обмежуйтеся виконанням пісень, придумуйте музичні фрази, музичні інтонації самі. Не треба бути композитором, щоб скласти якийсь простий мотив. Спробуйте проспівати те, що ви мали сказати дитині. Вона буде у захваті; крім того, ви подасте чудовий приклад. Похваліть дитину, яка відповість вам так само. Самі складайте й римуйте слова, добирайте до них різноманітні виразні музичні інтонації. Через якийсь час дитина вибере те, що їй захочеться повторити за вами.
Голосові вправи. Зобразіть звук сирени, тобто на одному диханні спустіться до нижньої межі вашого діапазону, потім підніміться до верхньої. Запропонуйте дитині керувати вами: коли вона піднімає руку, ви підвищуєте висоту звука, а коли опускає – знижуєте. Гра дуже подобається малятам. Потім поміняйтеся ролями: малюк зображає сирену, а ви керуєте ним. Імітуйте сирену пожежників, заводський гудок, сирену поліцейської машини тощо. Зрештою, звук сирени можна придумати самостійно.
Домашній театр. Читайте й розігруйте казки за ролями. Хай дитина озвучує різних персонажів і голосом передає їхній характер: комарик говорить тонюсіньким голоском, Баба Яга – грубим і низьким, лисичка промовляє ласкаво, розтягуючи голосні тощо. Не розбуди ляльку. Покладіть ляльку в ліжечко, скажіть малюку, що вона втомилася й заснула, а вам треба прибрати іграшки, але дуже тихо, щоб не розбудити ляльку. Попросіть дитину все робити й розмовляти тихо, але не пошепки.
Голоси різного тембру. Поговоріть з дитиною на цю тему. Коли звучить по радіо пісня, запитайте, що вона думає про голос співака, чи подобається, чи схожий цей голос на ваш, у чому відмінність тощо. Порівнюйте голоси різних співаків. Хай дитина знає про різні тембри голосу й відчуває їх. Коментуйте відповіді малюка і відзначайте правильні. Важливо, щоб дитина знала: їй щось вдається і ви це помічаєте.

Leave a Reply