"ОЛЕНКА"

“Увиразнення мовлення вихователя – шлях до збагачення 

мови дітей”

Мова найкраще служить людині тоді,

коли той,  хто  користується нею,

найповніше володіє її скарбами.

А для цього треба вивчити будову мови,

словник, норми вимови,

 треба виховувати любов до мови,

до рідного слова».

     Мова вихователя є взірцем для дітей, тому він не має права говорити недбало, невиразно. Кожне вимовлене вихователем слово дошкільники сприймають як зразок для наслідування, негайно повторюють, використовують у активному мовленні.

Педагог дошкільного закладу зобов’язаний постійно працювати над собою, над удосконаленням свого мовлення, стежити над його правильністю, не порушувати закономірностей граматичної будови та літературних  норм.

     Тому до мови вихователя ставиться ряд  педагогічних вимог:

– загальна культура мовлення,

– багатство словника,

– частота і правильність вимови вілповідно до мовних норм,

–  простота і виразність,

– доступність мови для розуміння дітей.

     Культура мовлення – це досить широке поняття, в яке входить оволодіння літературною мовою, лексичним її багатством, «вміння користуватись її виразовими  засобами в різних умовах спілкування відповідно до мети і змісту мовлення».

     Вихователю дошкільного закладу слід пам’ятати, що оволодіння культурою мови не є його особистою справою, це професійний і суспільний обов’язок.

     Багатство словника.  До словникового складу мови, або лексики, входить сукупність усіх слів, наявних у мові. Лексичне багатство мови залежить від розвитку самої мови. Багатство лексичного складу – обов’язкова вимова  до мови вихователя дошкільного закладу. Педагог висловлює своє емоційне ставлення до дітей, їх вчинків, описує різні події, складає розповіді – для цього потрібно оперувати великою кількістю різноманітних слів. Використовувати синоніми, фразеологізми, переносне значення слів, приказки, загадки, прислів’я.

     Виразність мови. «Виразність  мови визначається тим, наскільки форма мови відповідає її змісту, наскільки вона враховує слухачів,  до яких вона звернена» ( В. О.Артемов).

     Виразність мови впливає на процес навчання. Якщо вихователь розмовляє монотонно, сухо, дітям важко стежити за поясненням. І напаки, виразна, яскрава мова привертає увагу, захоплює своїм змістом і тим полегшує процес запам’ятовування.

Розрізняють фонетичні, лексичні, граматичні засоби виразності мови.

     До фонетичних засобів належить передусім відповідність усної розмовної мови правилам літературної вимови. Педагог дошкільного закладу повинен засвоїти орфоепічні норми.

Фонетична виразність мови забезпечується інтонацією. Інтонація – це смислове, емоційне, забарвлення мови, «різноманітні відтінки голосу». До складу інтонації входять наголос, темп, ритм мови, паузи, сила голосу, які виступають у тісному взаємозв’язку. Чим різноманітніша інтонація, тим виразніша мова. В розмові з дітьми вихователь повинен уміти правильно користуватись різними інтонаційними відтінками. Фонетична виразність мови залежить також від дикції. Кожне слово  слід вимовляти ЧІТКО. Чіткість і чистота вимови досягаються правильною артикуляцією, тому необхідно розвивати гнучкість язика, губ, щелеп, (при необхідності) щоденно вправлятись.  У дошкільному закладі не може працювати вихователем людина з вадами дикції ( шепелявість, гаркавість, в’ялість губ тощо).

     Лексична виразність мови залежить від уміння вихователя дібрати потрібне слово на позначення конкретного предмета чи явища у відповідній ситуації. Наприклад: книжка – хороша, змістовна, цікава, фантастична, пригодницького змісту. Лексична виразність передбачає використання в мові всіх відтінків значення слів: говорити, доповідати, розмовляти, радити, переконувати, мовити та слів з переносним значенням: «золоте волосся, свіжі сили».

     Граматичні засоби виразності забезпечуються законами грамотності і синтаксису. Вихователь повинен добре знати відмінювання частин мови, правила словотворення, синтаксис та пунктуацію рідної мови.

     Отже, володіння вихователя всіма засобами виразності мовлення і є шлях до розвитку, вдосконалення та збагачення мовлення вихованців кожної вікової групи.