Музика для дитини – це світ радісних переживань. Щоб відкрити для неї двері у цей світ,треба розвивати у неї здібності і перш за все музичний слух і емоційний відгук. Інакше музика не виконає своєї виховної функції. Якщо дорослий якомога ближче стискається зі світом дитинства. Якщо вони разом мріють фантазують, сміються і грають,то діти відчуваючи цю близькість дорослого,відкривають їм свої таємниці,почуття та емоції. Як це прекрасно-знайомити дітей з музикою. Діти дуже люблять щось слухати, тому треба більше і більше співати дітям без музичного супроводу, щоб вони не тільки слухали, але й розуміли,про що ця пісня,вслухувались в звучання слів та словосполучень. 

Музика, як і художнє слово чи картина, повинна стати для дітей способом вираження почуттів, настрою,ідей. Слухання музики розвиває інтерес до неї, любов, розширює кругозір, підвищує музичне сприйняття. Музика для слухання буває вокального та інструментального характеру . Це можуть бути пісні у виконані батьків,чи музичні твори у грамзаписах, аудіо- та відео записах. Для кращого запам’ятовування пісні, чи музичного твору,можна асоціювати його з тим, що бачить дитина навкруг себе. Намалювати те, про що вона чула. Дуже гарно запам’ятовують діти пісні з мультфільмів, тому що вони сприймають пісню образно, відносно того чи іншого героя. Батьки повинні вчити дитину любити пісню, насамперед народну пісню, тому що народна пісня має художньо-виховну цінність.

Для розвитку ритмічного сприйняття треба користуватись музичними інструментами. Але в домашніх умовах це можуть бути такі предмети: ложки,палички, камінці,капронові пляшечки чи коробочки, які наповнюють крупою,горохом, квасолею. І граючи на такому інструменті,дитина покращує виконання пісні,і одержує велике задоволення. 
         Для розвитку танцювальних навичок потрібно якомога більше розвивати у дитини потребу в рухах. Давати можливість розвивати танцювальну творчість, щоб дитина одержувала максимум задоволення. 
Якщо музика викликатиме у дитини позитивні емоції, вона сприйматиме навколишній світ гармонійно і оптимально.

“Вплив музики на психічну діяльність дитини” 

         Музика володіє сильним психологічним впливом на людину. Вона впливає на стан нервової системи (заспокоює, розслаблює чи, навпаки, розбурхує, збуджує), викликає різні емоційні стани (від умиротворення), спокою та гармонії до неспокою, пригніченості або агресії).
У зв’язку з цим важливо звернути увагу на те, яку музику слухаєте ви і ваші діти. Збуджуюча, гучна музика, що виражає агресивний настрій, позбавляє людину (і дорослого, і дитини) стану врівноваженості, спокою, а при певних умовах (наприклад, на рок-концертах) спонукає до руйнівних дій. Особливо протипоказана така музика гіперзбудливості, розгальмованих дітям зі слабким контролем, тому що вона підсилює прояви негативних властивостей у поведінці дитини. Спокійна музика, що викликає відчуття радості, спокою, любові, здатна гармонізувати емоційний стан як великого, так і маленького слухача, а також розвивати концентрацію уваги. Музику можна використовувати перед сном, щоб допомогти з працею засинає дитині заспокоїтися і розслабитися. Коли дитина ляже в ліжко, увімкніть спокійну, тиху, мелодійну, м’яку музику і попросіть його закрити очі і уявити себе в лісі, на березі моря, в саду або в будь-якому іншому місці, яке викликає в нього позитивні емоції. Зверніть увагу дитини на те, як розслабляється і відпочиває кожна частина його тіла.
Ще з давніх часів люди помітили, що людський голос і звук взагалі володіють сильним впливом. Так, звук східного духового інструменту Панг вводить змію в стан, подібний гіпнозу. Вібрації людського голосу в одному випадку мають лікувальну дію (що здавна використовувалося народними цілителями), а в іншому – заподіює людині шкоди.
Мова людини є найсильнішим чинником впливу, як на оточуючих, так і на того, хто говорить. Наше внутрішнє стан, наші думки, ставлення до світу виявляються в зміст промови і в її інтонаційної забарвленням. А те, що ми говоримо і як це вимовляємо, у свою чергу відкладає відбиток на психологічному стані слухача, впливає на наші стосунки з ним. Наприклад, грубий, різкий голос дорослого може викликати у дитини сильний переляк і стан заціпеніння. Постійно роздратований, незадоволений голос говорить породжує у слухача відчуття, що його не люблять і не приймають як особистість. А відмова в чому-небудь, виголошений спокійним, м’яким, співчуваючим голосом допомагає дитині легше примиритися з незадоволеністю його бажання.

Музичне виховання дитини в сім’ї 

         У дитини, котра частіше знайомиться з музикою, більш багатші почуття, вона більше співчуває та  переживає іншим людям. Багато дітей дуже емоційні. Вони відчувають велику потребу в художніх враженнях, в активній прояві своїх почуттів. Ті ,хто зблизька спостерігає життя маленьких дітей,знає з яким натхненням вони співають, танцюють.
Інтерес до музики і музичні здібності виявляються у дітей по- різному. Багато з них з великим інтересом слухають музику і співають, інші до музики нібито байдужі. Іноді вважають, що такі діти від природи не музичні, в них немає слуху і розвивати його безперспективно. Така точка зору невірна. У кожної дитини можливо розбудити інтерес і любов до музики, розвивати музичний слух та голос. Це підтверджує і життєва практика та наука.
Привчати дитину до музики в домашніх умовах потрібно з самого раннього віку. Робити це потрібно різними способами: співати дитині пісні, привчати слухати платівки, музичні записи, дитячі музичні радіо та телепередачі. Якщо є можливість водити дитину на концерти, треба намагатися, щоб діти не просто раділи музиці, а вчилися переживати закладені в цю музику почуття. Треба розмовляти з дитиною, питати в неї: яка це музика,весела чи сумна, спокійна чи, навпаки, схвильована; іноді, не називаючи твір, пропонувати дитині назвати його, така робота  викликає інтерес  до слухання і розвиває творчі здібності. Розвитку вміння емоційно переживати музику допомагає також читання казок, оповідань, тому що переданий словесно сюжет і переживання героїв дітям більш доступні.
Діти дуже люблять повторно слухати музику, яка їм сподобалась. Іноді можна загадати загадки: співати мелодію без слів і запитати, яка це пісня. Таким чином, поступово дитина привчається до музики. Внаслідок такої роботи батьки зрозуміють, те що дітей без слуху немає. Є діти, у яких ще не виявляються музичні здібності і треба допомогти їм розвиватися: більше співати,слухати музику,танцювати. Треба створити в сім”ї атмосферу любові до музики, якомога більше схвалювати потребу дитини проявити себе в музиці. Треба пам’ятати,що це приносить дитині радість і робить її добрішою.
Музичне виховання в дитячому садочку та вдома
Нікого не потрібно переконувати у важливості музичного розвитку дошкільника. Саме музика знаходить дорогу до душі дитини, спонукає її до самовираження, знайомить з навколишнім світом. Музика збагачує почуття та уявлення дитини, сприяє виробленню вміння відчувати ритм та мелодійність твору, формуванню здатності адекватно реагувати на них своїм голосом та рухами, розвитку інтересу до різних музичних інструментів та бажанню на них грати. Музична діяльність (співи, музичні рухи, слухання тощо) – це не лише засіб забезпечення виконання естетичних та освітніх завдань з музичного виховання, а й важливий засіб укріплення психічного та фізичного здоров’я, розвитку та мовленнєвих здібностей дитини. Музика допомагає дошкільникові глибше сприймати навколишнє життя, виховує любов до своїх рідних, друзів, Батьківщини, збагачує і емоційно забарвлює її мову, сприяє розвитку її музичних здібностей.
У процесі музичного виховання діти ознайомлюються з різноманітними музичними творами, набувають певних знань, умінь та навичок зі слухання музики, співів, музично-ритмічних рухів. У дітей виховується любов до музики, формуються музичні здібності, оцінне ставлення до музичних творів. Тож, діти , які йдуть до школи вже вміють слухати музику, визначати емоції і почуття, що їх вона передає; мають елементарні уявлення про інструментальні та вокальні твори, їх виконання; впізнають окремі твори з класичної і народної спадщини (вітчизняної та світової); проявляють інтерес до різних видів музики, можуть назвати прізвища окремих композиторів; розрізнюють та обґрунтовують своєрідність музичних жанрів (пісні, танцю, маршу), можуть їх порівняти. Діти навчаються втілювати у співах, рухах, музикуванні характер музики. Вони вже вміють співвіднести власне виконання з виконанням інших дітей, творчо сприймають музичний образ, можуть дати творові цілісну характеристику, розрізнюють властивості звуку, засоби виразності (темп, висоту, динаміку); рухатися у такт музики, використовують виразні рухи, міміку, жести, пози, які відповідають мелодії. Діти старшої групи володіють навичками гри на дитячих музичних інструментах, уміють обирати музичний інструмент для певного ігрового сюжету; виражають рухами емоційний стан, зміст танцю, володіють елементарною танцювальною технікою. Також мають досвід музичної імітації, вміють музично-пісенно-пластично оформити гру; роблять спроби творити музику, дістають задоволення від самовираження в діях під музику.
А формування основних музичних здібностей можна спостерігати вже в ранньому дитинстві і систематичні музичні заняття забезпечують значний рівень музичного розвитку дошкільнят. Музично обдаровані діти швидко випереджують менш обдарованих у розвитку тих чи інших музичних здібностей, проте у багаторічній практиці помічено, що в успішному оволодінні музикою наполегливість відіграє не меншу роль, ніж здібності.
Незалежно від природних даних, на музичних заняттях розвивається музичність у всіх дітей, які відвідують садочок. Кожній дитині приділяється належна увага, враховуються її індивідуальні особливості характеру, можливості та бажання. Для того, щоб заохотити до музичної діяльності, добираються різні завдання, прийоми, ролі у святах та розвагах. В музичний репертуар включаються класична музика різних епох та стилів, фольклор, сучасна музика. На музичних заняттях створюються умови, за яких кожна дитина охоче долучатиметься до всіх видів музичної діяльності, братиме в них активну участь, намагатиметься імпровізувати , виявляти творчість.
Музичні заняття у дошкільному закладі завжди були і залишаються найулюбленішими для малюків. На них дошкільники танцюють, співають, граються, вчаться слухати і розуміти музику, грають на дитячих музичних інструментах, відчувають себе маленькими артистами. За невеликий проміжок часу (15-30 хвилин, відповідно до віку дітей) діти змінюють декілька видів музичної діяльності: слухання музики, співи, музично-ритмічні рухи, гра на музичних інструментах, танцювальна та пісенна творчість.
Прилучайте малюка до музики, використовуючи її загально-розвивальні можливості. Це може зробити і людина без музичної освіти.
Найперша порада батькам: співайте! Якщо ви соромитеся свого співу, робіть це, коли ви наодинці з малюком (діти – поблажливі й вдячні слухачі). Співайте немовляті із самого його народження. Що співати? Краще – дитячі пісеньки, традиційний репертуар яких дуже багатий. Якщо ви не пам’ятаєте жодної пісні, знайдіть касету або компакт-диск і слухайте їх доти, поки не запам’ятаєте слова. Як співати? Виберіть пісню, яка вам найбільше до вподоби, і співайте її дитині на сон прийдешній з словами і без слів. Не забувайте, що слова – лише доповнення до музики.
Записи. Давайте дітям можливість слухати музику. Добре було б придбати для цього аудіопристрій. Записуйте різну музику, привчаючи вуха малюків до різних жанрів класичної музики різних періодів, джазу, популярних естрадних пісень, народної музики, звучання простих і складних, симфонічних, народних і сучасних електронних музичних інструментів.
Використовуйте різні види сприймання музики на слух.
Розрізняють три види музичного сприймання: пасивне, коли дитина чує звук радіо, але зайнята іншим; частково активне – малюк слухає і водночас думає про щось своє: музика в цьому разі є для нього джерелом емоційного стану, натхнення; і, нарешті, активне, коли дитина намагається виконувати ту чи іншу пісеньку, співає уривки з неї, помічає, коли співають неправильно. Зрозуміло, саме останній вид сприймання музики слід розвивати, оскільки ніякий інструмент не замінить дитині переживання безпосередньої участі в творенні музичних звуків за допомогою власного голосу, власних відчуттів. Дитина починає співати. Не хвилюйтеся, якщо цей момент буде дещо відстрочений. Малюк має багато разів почути ту саму пісеньку (якщо можливо, у вокальному та інструментальному варіантах), перш ніж сам її заспіває. Важливо, щоб у його пам’яті відклалося правильне звучання, інакше він не відчує відмінності між правильним варіантом та своїм власним невпевненим, з багатьма помилками виконанням.
Не примушуйте дитину співати. І водночас підтримайте її, коли вона сама почне співати, заохочуйте її. Імпровізація. Звичку до імпровізації доцільно виробляти змалечку. Не обмежуйтеся виконанням пісень, придумуйте музичні фрази, музичні інтонації самі. Не треба бути композитором, щоб скласти якийсь простий мотив. Спробуйте проспівати те, що ви мали сказати дитині. Вона буде у захваті; крім того, ви подасте чудовий приклад. Похваліть дитину, яка відповість вам так само. Самі складайте й римуйте слова, добирайте до них різноманітні виразні музичні інтонації. Через якийсь час дитина вибере те, що їй захочеться повторити за вами.
Голосові вправи. Зобразіть звук сирени, тобто на одному диханні спустіться до нижньої межі вашого діапазону, потім підніміться до верхньої. Запропонуйте дитині керувати вами: коли вона піднімає руку, ви підвищуєте висоту звука, а коли опускає – знижуєте. Гра дуже подобається малятам. Потім поміняйтеся ролями: малюк зображає сирену, а ви керуєте ним. Імітуйте сирену пожежників, заводський гудок, сирену поліцейської машини тощо. Зрештою, звук сирени можна придумати самостійно.
Домашній театр. Читайте й розігруйте казки за ролями. Хай дитина озвучує різних персонажів і голосом передає їхній характер: комарик говорить тонюсіньким голоском, Баба Яга – грубим і низьким, лисичка промовляє ласкаво, розтягуючи голосні тощо. Не розбуди ляльку. Покладіть ляльку в ліжечко, скажіть малюку, що вона втомилася й заснула, а вам треба прибрати іграшки, але дуже тихо, щоб не розбудити ляльку. Попросіть дитину все робити й розмовляти тихо, але не пошепки.
Голоси різного тембру. Поговоріть з дитиною на цю тему. Коли звучить по радіо пісня, запитайте, що вона думає про голос співака, чи подобається, чи схожий цей голос на ваш, у чому відмінність тощо. Порівнюйте голоси різних співаків. Хай дитина знає про різні тембри голосу й відчуває їх. Коментуйте відповіді малюка і відзначайте правильні. Важливо, щоб дитина знала: їй щось вдається і ви це помічаєте.

Фізичне виховання в ДНЗ 

В перші 7 років життя розвиток дитини знаходиться в особливо великої залежності від рухового режиму, фізичне виховання в дошкільному віці набуває першорядного значення. Несвоєчасність і низька ефективність вирішення завдань фізичного виховання в період дитинства призводять до порушення розвитку дитини і негативно впливають на його розумову сферу. Найбільш загальними специфічними завданнями фізичного виховання дітей дошкільного віку є:

1) охорона і зміцнення здоров’я дітей;

2) всебічний фізичний розвиток та загартовування організму;

3) своєчасне і різнобічний розвиток рухів і виховання рухових якостей.

У фізичному вихованні дошкільнят передбачений весь необхідний комплекс основних засобів фізичного виховання. До них відносяться перш за все фізичні вправи, гігієнічні та природні фактори, раціональне харчування, особиста гігієна, правильний режим.

Форми фізичного виховання дітей дошкільного віку досить різноманітні. Це заняття фізичними вправами, рухливі ігри, ранкова гімнастика, спортивні розваги, прогулянки. Крім того, і на музичних заняттях широко застосовуються фізичні вправи, танці, елементи танців, які також сприяють вирішенню завдань фізичного виховання. У дитячому садку всіх форм фізичного виховання відведене певне місце в режимі дня. Вони пов’язані між собою, доповнюють один одного і проводяться в обов’язковому порядку.

Заняття фізичними вправами

Навчання рухів на спеціально організованих заняттях – основна форма роботи з фізичного виховання з дітьми дошкільного віку. Саме на спеціальних заняттях діти вчасно оволодівають необхідним об’ємом знань і рухових умінь, які не можуть бути засвоєні в процесі ігор, повсякденного спілкування з дорослими, самостійних спостережень та ін Заняття фізичними вправами є обов’язковими для всіх практично здорових дітей. Вони проводяться цілий рік по два рази на тиждень.

Організатором і керівником педагогічного процесу в дошкільних установах є вихователь. Фізичне виховання дітей першого року життя не виділяється в самостійний розділ. Воно безпосередньо зливається з усім процесом виховання дитини.

Розвиток рухів у ранньому віці багато в чому залежить від своєчасного створення сприятливих для цього умов. Ігри-заняття з дітьми до року проводяться з ініціативи медсестри, як правило, з кожною дитиною окремо, по кілька разів на день в чергуванні з самостійною грою. Займатися одночасно з кількома дітьми (не більш ніж з 5-6) починають після накопичення ними певного рухового досвіду.

У першій молодшій групі (від 2 до 3 років) заняття проводяться по підгрупах з 10-14 дітьми протягом 15 хв. З дітьми четвертого, п’ятого, шостого та сьомого року життя заняття фізичними вправами проводяться з усіма одночасно (фронтально); чисельність групи до 30 чоловік; тривалість заняття від 20 хв.

у другій молодшій групі (четвертий рік життя) до 35 хв. в останній, підготовчій до школи групі (сьомий рік).

Рухливі ігри

Гра є найважливішою самостійною діяльністю дитини-дошкільника і займає велике місце в його житті. Гра у всіх її різноманітних формах – це одне з головних засобів фізичного і психічного розвитку дитини-дошкільника.

У виховній роботі дитячого садка велика увага приділяється рухливим іграм творчого характеру, однією з форм яких є ігри з різноманітними іграшками. Дія визначається характером іграшки: з обручами треба бігати, стрибати, візки возити, м’ячі кидати. Ці ігри мало регламентовані, прості за своєю структурою, допускають будь-яку кількість учасників і відносно велику самостійність дітей. Наявність широких можливостей діяти згідно зі своїми силами робить такі ігри найбільш доступними і привабливими для дітей. Часто діти самі намічають зміст гри: перестрибувати через скакалку до тих пір, поки не зачепиш ногами, кидати і ловити м’яч, поки не упустити його, і т. д.

Цікавою і досить ефективною для дошкільнят формою рухливих ігор є ігри-завдання, зміст яких складають доступні дітям дії (добігти перший до умовної риси, докотити обруч до кінця доріжки, не впало його, і т. п.).

Не маючи достатнього запасу рухових уявлень, діти у своїх самостійних іграх не відразу виявляють активність та ініціативу. У результаті цього основний задум гри часто буває обмеженим, руху одноманітними. В іграх ж із завданням завдяки контрастності змісту дії дітей набувають цілеспрямований, осмислений характер. Багаторазове повторення рухів в таких іграх сприяє вдосконаленню рухових умінь і розвитку відповідних якостей. Умовно їх можна назвати іграми-вправами.

Більш складною формою рухливих ігор, широко застосовується для вирішення завдань фізичного виховання дошкільників, є сюжетні ігри з правилами. Вони вимагають від дітей вміння діяти в колективі, узгоджувати свої рухи з рухами інших дітей, виконувати встановлені правила.

Ефективність рухливих ігор для вирішення завдань фізичного виховання багато в чому залежить від умов їх проведення – емоційної насиченості, різноманітності рухового змісту, наявності просторого приміщення, майданчики і достатньої кількості необхідних для кожного віку предметів-іграшок.

Ігри організовує вихователь під час занять, а також під час ранкової та вечірньої прогулянок, не менше одного-двох разів на тиждень.

Ранкова гімнастика

Ранкова гімнастика передбачена в дитячому саду починаючи з першої молодшої групи (третій рік життя). Вона включена в режим дня як обов’язкове гігієнічне захід і проводиться вихователем щоденно, перед сніданком.

Систематичне і кваліфіковане проведення ранкової гімнастики відіграє істотну роль у системі фізичного виховання дітей дошкільного віку, так як робить на них не тільки оздоровчий вплив, але частково виховний та освітній. Діти вперше дізнаються про значення ранкової гімнастики для здоров’я і привчаються змалку до регулярних занять.

Якщо для першої молодшої групи передбачається комплекс з 3-4 вправ ігрового і наслідувального характеру тривалістю до 5 хв., То для підготовчої до школи групи він вже збільшується до 6 вправ тривалістю до 12 хв. Крім вправ для різних груп м’язів широко застосовуються ходьба і легкий біг на початку заняття, різноманітні підскоки – в кінці. Використовуються також вправи з предметами: палицями, обручами, м’ячами і т. д.

Спортивні розваги

Порівняно недавно в практиці фізичного виховання дітей дошкільного віку почали застосовувати катання на санках, ковзанах, трьох-і двоколісному велосипедах, пересування на лижах, купання (як підготовче до плавання), елементи бадмінтону, настільного тенісу та ін. Ці вправи з різних видів спорту умовно названі спортивними розвагами у зв’язку з своєрідністю їх застосування в заняттях з дітьми дошкільного віку: без установки на спортивний результат. Головне в них – розвага, задоволення, відносна свобода дій, відсутність суворої регламентації, наявність яскравих ігрових моментів.

Незважаючи на це, спортивні розваги можуть вважатися хоча і вельми елементарним, але дієвим видом самої початкової спортивної підготовки дітей і бути рекомендовані починаючи вже з другої молодшої групи (четвертий рік життя). Не можна забувати, що спортивні розваги являють собою нові для дітей види рухової діяльності і тому їм необхідно послідовно навчати.

Прогулянки

Прогулянки займають дуже велике місце в режимі дня дошкільнят. Як правило, щодня їм відводять 1,5 – 2 години на першій і в другій половині дня. Основне призначення прогулянок – тривале перебування на відкритому повітрі, заповнене рухливими іграми та фізичними вправами. Зміст прогулянок тісно пов’язане з основними завданнями фізичного виховання дошкільнят. Головна з них – застосування дітьми рухових умінь у природних умовах, що відрізняються від навчальних. Організовують прогулянки так, щоб діти були весь час в русі, але не занадто перегрівалися.

Діти старше півтора року взимку гуляють два рази щодня. У дуже морозну або вітряну погоду прогулянку заміняють перебуванням на відкритому повітрі, але під дахом (на веранді з відкритими вікнами, у дворі під навісом, в альтанці і т. п.).

Міцного здоров`я Вам та Вашим дітям бажає наш дитячий садочок!

Будьте здорові!

Освітня програма

на 2024 — 2025 н. р.

МЕРЕЖА ГРУП 2024-2025 н.р.

Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) комбінованого типу № 175 “Оленка” в  2023/2024 н.р. у своїй діяльності керується:

1. Закон України «Про освіту» 
2. Закон України «Про дошкільну освіту»
3. Положення про заклад дошкільної освіти
4. Закон України «Про охорону дитинства» 
5. Базовий компонент дошкільної освіти (2021)
6. Лист МОН  «Про окремі питання діяльності закладів дошкільної освіти у 2023/2024 навчальному році»
7. Лист МОН “Переліку навчальної літератури, рекомендованої Міністерством освіти і науки України для використання у закладах дошкільної освіти у 2023-2024 навчальному році”
8. Концепція «Про деякі питання національно-патріотичного виховання
9.   Положення про атестацію педагогічних працівників  
10. Лист МОН “Примірного переліку ігрового та навчально-дидактичного обладнання для закладів дошкільної освіти
11. Постанови КМУ «Порядок підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників»
12. Положення про організацію роботи з охорони праці та безпеки життєдіяльності учасників освітнього процесу в установах і закладах освіти
13. Кодексу цивільного захисту України
14. Лист МОН “Про методичні рекомендації щодо визначення освітніх труднощів та рівнів підтримки у дітей раннього та дошкільного віку»
15. Лист МОН “Про забезпечення психологічного супроводу учасників освітнього процесу в умовах воєнного стану в Україні”
16. Лист МОН “Про рекомендації для працівників закладів дошкільної освіти на період дії воєнного стану в Україні
17. Лист МОН “Методичні рекомендації щодо проведення просвітницької роботи з учасниками освітнього процесу в закладах дошкільної освіти з питань уникнення враження мінами, вибухонебезпечними предметами та ознайомлення з правилами поводження в надзвичайних ситуаціях”
18. Про схвалення Стратегії популяризації української мови до 2030 року «Сильна мова – успішна держава»
19. Щодо організації роботи та дотримання вимог з питань охорони праці та безпеки життєдіяльності у закладах дошкільної освіти 
20. Лист МОН “Про застосування державної мови в освітньому процесі»
21. Лист МОН “Щодо комунікації з дітьми дошкільного віку з родин учасників ООС\АТО, внутрішньо переміщених осіб та організації взаємодії з їхніми батьками”
22. Лист МОН “Щодо забезпечення наступності дошкільної та початкової освіти“

онлайн Українська мова для дошкільнят 

Даний курс призначений для дітей віком від 4 до 6 років і є базовою підготовкою дитини до школи та до першого класу зокрема. За допомогою цього розділу діти краще засвоять базові мовні поняття, вивчать багато нових слів, покращать свої навички читання.  Тут можна знайти і завдання для тих дітей, що тільки вчаться читати, і для тих, що вже роблять це вправно. Всі літери, слова і фрази у цьому рівні озвучені з метою не стільки допомогти дітям, що ще не можуть читати, а скільки допомогти дітям сформувати правильну вимову від самого початку знайомства з мовою. Адже те, що вивчила дитина в цьому віці, залишиться з нею на все життя. 

1. Українська мова для дошкільнят

2. Мультсеріал «Лепетуни» –  це коротенькі історії про головного персонажа проекту – Лепетуна та його родину, за допомогою яких дітки вивчатимуть назви побутових речей, тварин, квітів тощо, а також навчатимуться правильно говорити українською мовою в різних ситуаціях.

3. Мультсеріал “Це наше і це твоє” — це коротенькі мультфільми, які розповідають цікаві факти про нашу країну!

Мовленнєвий розвиток дитини — один з основних чинників становлення особистості в дошкільному дитинстві. Ступінь розвитку цієї сфери психіки визначає рівень сформованості соціальних і пізнавальних досягнень дитини — потреб і інтересів, знань, умінь та навичок, а також інших психічних якостей, що є основою особистісної культури. Актуальність своєчасного мовленнєвого розвитку в дошкільному дитинстві визначається завданнями щодо створення оптимальних умов для якнайповнішого розкриття потенційних можливостей кожної дитини, які виявляються в специфічно дитячих видах діяльності й пов’язані із комунікацією.

Як привчити дитину до української ?

Чи просто перемкнути мовні коди?

   Дітям, у житті яких російська мова є домінантною, часто складно перейти на українську без помилок. Так само важко і дітям з рідною українською, які переходять на російську. В Україні дитяче мовлення у контексті перемикання мов майже не досліджувалося. В Києві, наприклад, часто можна почути спонтанне мовне змішування (суржик). На це впливає саме постійне мовне перемикання.

Перш за все, треба пояснити дитині різницю між українською і російською мовами хоча б на елементарному рівні. Наприклад, відмінності у вимові звуків: у російській мові “Ч” звучить м’яко, а в українській – твердо. Також треба пояснити, як правильно ставити наголоси: наприклад, “спИна” чи “спинА”?

Зараз дитину важко змусити, її треба зацікавити. В Україні недостатня кількість цікавого українського контенту для дітей. Хоча він є і батькам треба його шукати. Українська мова має стати домінантною для дітей, бо це мова освіти.

Якщо батьки часто перемикаються з однієї мови на іншу, то треба практикувати тривале використання виключно однієї з мов. Це дуже дієвий інструмент. Оберіть оптимальний час, коли можете побути з дитиною, і робіть таку вправу: за жодних обставин не перемикайтеся на іншу мову. Це така гра. Ви маєте показати своїм прикладом, що ви можете використовувати українську мову в усіх ситуаціях. Навіть, якщо є потреба перейти на іншу мову, не робіть цього. Так можна робити й з іншими мовами.

Обговорюйте українською мовою з дітьми домашні справи, події. Тоді дитині буде простіше розмовляти українською .

Індивідуальний білінгвізм або полілінгвізм (двомовність або багатомовність) – це дуже позитивне явище. Але варто долучати дітей до тієї ж культури, що й мова, аби дитина повноцінно засвоїла її.

Існують різні дослідження мозку і навіть, кажуть, що є спеціальний м’яз, який відповідає за перемикання мов. Батькам важливо мати чітку стратегію і послідовність у навчанні дітей. Наприклад, якщо один з батьків розмовляє англійською мовою з дитиною, то він повинен це робити постійно: в іграх, у вихованні, у побуті. Так, дитина вивчить різну лексику. Якщо дитина вивчає декілька мов одночасно, треба акцентувати увагу на відмінностях мов. Це допоможе дитині розмежовувати їх і перемикатися без помилок. 

1. російсько-український словник старих виразів;
2. російсько-український словник;
3. словник наголосів;
4. тлумачний словник.

Кошторис на 2023 рік