Найкращий спосіб зробити дитину хорошою людиною – це зробити її щасливою!

postheadericon Наявність вакантних посад, порядок та умови проведення конкурсу на їх заміщення

На даний час в закладі в 2024 – 2025 н.р ВАКАНСІЇ ВІДСУТНІ.

 

Умови прийому на роботу: співбесіда з керівництвом.

Прийом на роботу веде директор ЗДО.

  1. При прийомі на роботу адміністрація ЗДО зобов’язана вимагати від поступаючого:
  • Подання трудової книжки;
  • Подання паспорта згідно із законодавством про паспорт;
  • Подання медичного висновку про відсутність протипоказань за станом здоров’я для роботи в ЗДО;
  • Військовозобов’язані пред’являють військовий квиток;
  • Особи, яких приймають на роботу, що вимагає спеціальних знань (педагогічні, медичні працівники, водії та ін.), зобов’язані подати відповідні документи про освіту або професійну підготовку: диплом, атестат, посвідчення, копії яких засвідчені адміністрацією, мають бути залишені в особовій справі.

  На всіх працівників, яких приймають у ЗДО директор ЗДО видає наказ на прийняття. Наказ повідомляється працівникові під розпис.

2. Адміністрація ЗДО забезпечує проходження працівниками медичного огляду у визначені строки.

3.Припинення трудового договору може мати місце тільки на підставах, передбачених законодавством.

postheadericon Матеріально-технічне забезпечення закладу освіти

Органом управління ЗДО № 175 є Департамент освіти і науки Запорізької міської ради та його відокремлений структурний підрозділ – Правобережний відділ освіти ДОН ЗМР.

Орган управління здійснює фінансування ЗДО № 175, його матеріально-технічне забезпечення, надає необхідні будівлі з обладнанням і матеріалами, інженерні комунікації, організовує будівництво і ремонт приміщень, їх господарське обслуговування, харчування та медичне обслуговування дітей.

  (Витяг із Статуту ЗДО № 175, розділ І. «Загальні положення», п. 1.6, ст. 1)

В ЗДО № 175 обладнано:

  •  спортивна зала;
  •  музична зала;
  •  кабінет практичного психолога;
  •  методичний кабінет;
  • медичний кабінет.

Обладнання та оснащення освітнього процесу у закладі дошкільної освіти здійснюється відповідно до Закону України “Про дошкільну освіту, Типового переліку обов’язкового обладнання навчально-наочних посібників та іграшок у дошкільних навчальних закладах, затвердженого наказом МОН України від 19.12.2017 № 1633 затверджено Примірний перелік ігрового та навчально-дидактичного обладнання для закладів дошкільної освіти.

postheadericon Кадровий склад закладу

Директор ЗДО

Яценко Ольга Вячеславівна

 

Вихователь-методист

Кисленко Світлана Григорівна

 

Завідувач господарства

Літовченко Лідія Вікторівна

Кадрове забезпечення ЗДО № 175:

за штатним розкладом

31
укомплектовано 31

 

Якісний склад педагогічних кадрів. Освітній рівень педкадрів

 

Освіта кількість відсоток
молодший спеціаліст 16 51,6
бакалавр
спеціаліст 15 48,4
загальна середня освіта
іншого спрямування-

 

Віковий склад педагогічних кадрів:

 

Вікова категорія кількість відсоток
до 30 років 2 6,4
30 – 40 років 8 25,8
41- 50  років 14 45,1
51 –  54 років 3  9,7
понад 55 років 4 12,8

 

Склад педагогічних кадрів за стажем роботи:

Стаж кількість відсоток
до 5 років 5 16,1
6-10 років 6 19,4
11-20 років 3 9,7
20 -30 11 35,4
понад 30 років 6 19,4

 

                 Склад педагогічних кадрів за результатами атестації

Категорія кількість відсоток
спеціаліст вищої категорії 6 19,4
спеціаліст І категорії 4 12,8
спеціаліст ІІ категорії 2 6,4
спеціаліст ( атестованих) 1 3,3
11 тарифний розряд 11 35,4
не атестувалися 6 19,4
9 тарифний розряд 1 3,3
педагогічне звання «Вихователь-методист» 4 12,8

            

Заклад 100% укомплектовано педагогічними кадрами відповідно до Типових штатних нормативів. З них: 1 – директор, 1 – вихователь – методист, 1 – практичний психолог, 2 – музичних керівника, 22 – вихователя, 4 – вчителя-логопеда, 1 – соціальний педагог, 1 – інструктор з фізичного виховання.

Якісний склад педагогічних працівників свідчить про те, що добір та розстановка педагогічних кадрів відповідає вимогам. Але необхідно проводити подальшу роботу з педагогами щодо здобуття вищої педагогічної освіти на перспективу.

 

postheadericon Група “Сонечко”

НАШ ДЕВІЗ:

«Ми  «Сонечка» маленькі

Ми  дітки  веселенькі,

У  садочку  граємо,

Малюємо  співаємо

І  знань  ми  набуваємо!»

Вихователі групи: Ольга ЯКОВЛЄВА, Вікторія ЧАЙКА.

Помічник вихователя

postheadericon Група “Малятко”

НАШ ДЕВІЗ:

«Ми малята просто клас,

Весело у групі в нас!»

Вихователі групи: Балак С.О., Люлька І.А.

Помічник вихователя: Ребрик Л.Г.

ДЕНЬ ЗЕМЛІ 2021

postheadericon Група “Берізка”

НАШ ДЕВІЗ:

«Мы ребята смелые,

Забавные, умелые.

За все дела беремся

Березками зовемся!»

Вихователі групи: Олена ГУТАРЄВА, Світлана ЧАЙКА

Вчитель-логопед: Оксана СТАРИХ

Помічник вихователя:

postheadericon Група “Барвінок”

НАШ ДЕВІЗ:

«Ми маленькі діточки,

Як барвінка квіточки,

Красиві ми і дужі,

До всього не байдужі.

Спритні ми і гомінкі,

Ще й чомусики які!»

Вихователі групи: Гостіщева Л.П., Нестеренко А.Я.

 Вчитель-логопед: Манченко О.М.

Помічник вихователя: Айдімірова В.В.

ДЕНЬ ЗЕМЛІ 2021

 

postheadericon Сторінка медсестри

ОСОБИСТА ГІГІЄНА ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

  У людини ставлення до власного здоров’я формується з дитинства. Велике значення у збереженні та зміцненні здоров’я дитини має гігієнічне навчання та виховання. Це – обов’язок батьків.
Особиста гігієна – це догляд за своїм тілом та дотримання його в чистоті. Шкіра захищає тіло людини від хвороб. Коли дитина бігає, стрибає, їй стає жарко і на шкірі з’являються крапельки поту. Крім того, на шкірі є тонкий шар жиру, так званого шкірного сала. Якщо шкіру довго не мити, на ній накопичуються жир і піт, де і затримуються частки пилу. Так, шкіра стає брудною, грубою і перестає захищати тіло.
Щоранку діти повинні вмиватися: мити обличчя, руки, шию, вуха. Також необхідно робити це після прогулянок та увечері. Для процедури вмивання варто заздалегідь приготувати рушник і мило, за відсутності крана з водопровідною водою – кувшин або таз. Рушник слід вішати на гачок, а не накидати собі на шию чи плечі, бо на нього під час умивання потраплятимуть бризки води і він буде мокрим і брудним. 

 

Умиватися краще роздягненим до поясу або в трусиках та майці. Спочатку варто гарно вимити руки з милом під струменем води, але в жодному випадку не мити руки в ємності. Руки слід намилювати один-два рази з обох боків та між пальцями, потім добре змити мильну піну та перевірити чистоту нігтів. І лише тоді, уже чистими руками, мити обличчя, вуха та шию. Після вмивання необхідно витертися насухо чистим, сухим рушником, який в кожної дитини має бути особистим. Якщо дитина добре вмивалася, то рушник залишатиметься чистим.

Коронавірус: все, що потрібно знати про нього

Китайський коронавірус – нова небезпечна хвороба, епідемія якої загрожує світу. 

Коронавірус 2019-2020 року, або китайський коронавірус – це новий вид вірусу, що вперше був зафіксований серед людей у Китаї в місті Ухань наприкінці 2019 року та став сьогодні причиною масштабного спалаху респіраторних захворювань із важкими ускладненнями і високою смертністю. Вірус належить до родини коронавірусів і ще недостатньо вивчений.

Що таке коронавірус та коронавірусна інфекція?

Коронавірус – це родина вірусів, що станом на січень 2020 року налічує 39 видів. Коронавірус містить позитивну одноланцюгову РНК, а оболонка вірусу під мікроскопом має вигляд корони – звідси й назва родини. Коронавірус викливає коронавірусну інфекцію.

Коронавірусні інфекції проявляються як звичайна гостра респіраторна інфекція (ГРВІ), так і діареєю (проносом) та утрудненим диханням (дихальна недостатність), що характерні для так званого «близькосхідного респіраторного синдрому (MERS-CoV)», а також можуть бути причиною важкої пневмонії (запаплення легенів) при тяжкому гострому респіраторному синдромі SARS-CoV.  

Як передається коронавірус? 

Відомо, що коронавіруси присутні в ареалі тварин, деякі з них мутували і стали заразними для людини. Відповідно, коронавірусна інфекція є зооантропонозом, тобто можливе зараження від тварини та від людини.

Отже, імовірна передача коронавірусу від тварини до людини та поміж людьми:

при контакті з хворим на коронавірусну інфекцію – через краплі його слини;

при безпосередньому контакті із зараженими тваринами – через немиті руки;

при вживанні сирих або недостатньо термічно оброблених м’ясних і рибних продуктів, яєць – якщо ці тварини чи птахи були уражені коронавірусом.

Оскільки новий китайський коронавірус ще перебуває у процесі дослідження, ученими достеменно ще не виділено всіх тварин групи ризику. Проте вже зрозуміло, що значно більшу епідеміологічну небезпеку становить поширення вірусу саме від людини до людини – через респіраторний механізм передачі.

Профілактика грипу та ГРВІ

Шановні батьки! Звертаємось до вас з проханням слідкувати за реальним станом здоров’я дітей. Вживати профілактичні засоби, порадившись з лікарем. У разі захворюваності дитини – вчасно звертатись до дільничого лікаря. З метою профілактики захворюваності дітей на гострі респіраторні захворювання та грип у дошкільному навчальному закладі проводяться заходи:

1. Контроль за реальним станом здоров’я дітей.

2. Контроль за виконанням режиму дня дошкільного навчального закладу.

3. Контроль за якістю прибирання в приміщеннях закладу.

4. Контроль за режимом провітрювання в групових приміщеннях.

5. Щоденна ранкова гімнастика.

6. Заняття з фізичної культури згідно розкладу занять.

7. Дотримання рухового режиму – чергування рухливих та малорухливих ігор протягом дня.

8. Дотримання послідовності під час одягання дітей на вулицю.

9. Перебування дітей на свіжому повітрі з урахуванням погодних умов та одягу дітей.

10. Вживання фітонцидів (цибуля, часник) .

11. Вживання кисломолочних продуктів .

Грип – це вірусне захворювання, що розпочинається раптово і бурхливо, супроводжується лихоманкою, головними, м’язовими, суглобним болями, підвищеною температурою.

Інфікуватися можна не тільки при чханні і кашлі хворого та користуючись його речами, але й перебуваючи в приміщенні чи транспорті, де нещодавно знаходився хворий.
Хвороба перемагає тих, у кого недостатньо сильний імунітет. Тому, щоб не захворіти на грип у період епідемічного підвищення цього захворювання, слід вдаватися до ефективних профілактичних заходів:

  • 1. зробити щеплення від грипу у поліклініках за місцем проживання;
  • 2. звести до мінімуму відвідування місць з масовим перебуванням людей;
  • 3. перед виходом з дому треба змазувати слизові оболонки носа 0,25% оксоліновою маззю;
  • 4. використовувати марлеву (4 шарову) маску для захисту рота і носа під час перебування в транспорті та при спілкуванні з людьми;
  • 5. провітрювати якомога частіше приміщення та проводити вологе прибирання;

6. часто та ретельно мити руки з милом або використовувати вологі серветки, що містять у своєму складі спирт.

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ

«Щодо запобігання захворюваності на грип та інші ГРВЗ»

 1.  Під час високого ризику захворювання на ГРВЗ не відвідуйте місця, де можливе велике скупчення людей.

2. За можливості зведіть до мінімуму поїздки у громадському транспорті (автобуси, тролейбуси, метро тощо).

3.  Остерігайтеся близького контакту з людьми, які мають симптоми грипу або інших ГРВЗ.

4.  Часто мийте руки з милом. Якщо немає такої можливості, використовуйте спеціальні алкогольвмісні засоби для оброблення та знезараження рук.

5.  Не торкайтесь слизових оболонок очей, носа, рота немитими руками.
6.  При чханні та кашлі прикривайте рот одноразовою хустинкою. Забезпечте дитину такими хустинками.

7.  Часто провітрюйте приміщення вдома та на роботі.

8.  Уникайте поцілунків, обіймів, рукостискань тощо.

9.  Не допускайте переохолодження або перегрівання організму.

10.  Змащуйте слизові оболонки носа оксоліновою маззю.

11.  Проводьте щоденне вологе прибирання кімнат.

12.  Організовуйте собі та дитині повноцінне, вітамінізоване харчування з достатньою кількістю природних джерел вітаміну С (свіжі овочі та фрукти) та        фітонцидів (часник, цибуля, імбир тощо).

13.  При погіршенні самопочуття залишайтеся вдома, не займайтеся самолікуванням — викличте лікаря для обстеження та призначення ефективного лікування.

14.  При появі ускладнень захворювання на грип у вас чи вашої дитини не зволікайте. Організуйте госпіталізацію з метою отримання кваліфікованої допомоги    медиків.

Кишкові захворювання

Які найважливіші санітарно-гігієнічні правила потрібно виконувати в сімї, щоб уникнути гострих кишкових інфекцій:

1.Мити руки з милом.

2.Регулярно підстригати нігті.

3.Відучити дитину від шкідливої звички – гризти нігті.

4.Не купувати продукти у місцях стихійної торгівлі та продукти сумнівної якості.

5. Не вживати сире молоко, лише пастеризовані молочні продукти.

6. Перед вживанням фруктів, овочів і ягід слід ретельно вимити їх проточною водою, а потім обдати окропом.

7.При кулінарній обробці мяса,риби,молока температура повинна становити 100С. Заморожені продукти – повністю відтанути.

8.Готові страви краще вживати одразу,  страви кімнатної температури є середовищем для розмноження мікроорганізмів.

9.Розігрівати страви потрібно  при температурі не нижче за 100С.

10.Не зберігати готові страви поряд з сирими.

11.Порізи та дрібні рани на руках заклеювати бактерицидним пластирем, перш ніж готувати їжу.

12.Продукти харчування зберігати якомога далі від хатніх тварин, в ємностях, які щільно закриваються.

13.Зберігати продукти харчування, дотримуючись умов і термінів придатності, що вказані на упаковці.

14.Важливий фактор – чистота на кухні, чисті рушники для рук.

15.Використовувати воду гарантованої якості або додатково кипятити її.

 

postheadericon Логопед

ПРОСТІ ПОРАДИ ЛОГОПЕДА БАТЬКАМ

            Мова дитини розвивається під впливом мови дорослих і значною мірою залежить від достатньої мовної практики, нормального соціального і мовного оточення, від виховання і навчання, які починаються з перших днів її життя.

• Розмовляйте зі своєю дитиною під час всіх видів діяльності, таких як приготування їжі, прибирання, одягання-роздягання, гра, прогулянка і т.д. Говоріть про те, що ви бачите, що робить дитина, що роблять інші люди і що бачить ваша дитина.

• Говоріть, використовуючи ПРАВИЛЬНО побудовані фрази, речення. Ваше речення повинне бути на 1-2 слова довше, ніж у дитини. Якщо ваша дитина поки що висловлюється тільки однослівними реченнями, то ваша фраза повинна складатися з 2 слів.

 Задавайте ВІДКРИТІ питання. Це стимулюватиме вашу дитину використовувати декілька слів для відповіді. Наприклад, говоріть «Що він робить?» замість «Він грає?»

• Витримуйте паузу, щоб у дитини була можливість говорити і відповідати на питання.

• Слухайте звуки і шуми. Запитайте «Що це?» Це може бути гавкіт собаки, шум вітру, мотор літака і т.д.

• Розкажіть коротку розповідь, історію. Потім допоможіть дитині розказати цю ж історію вам або кому-небудь ще.

 Якщо ваша дитина вживає всього лише декілька слів у мові, допомагайте їй збагатити свою мову новими словами. Виберіть 5-6 слів (частини тіла, іграшки, продукти) і назвіть їх дитині. Дайте їй можливість повторити ці слова. Не чекайте, що дитина вимовить їх відмінно. Надихніть дитину і продовжуйте їх заучувати. Після того, як дитина вимовила ці слова, введіть ще 5-6 нових слів. Продовжуйте додавати слова до тих пір, поки дитина не взнає більшість предметів навколишнього світу. Займайтеся щодня.

Якщо дитина називає тільки одне слово, почніть учити його коротким фразам. Використовуйте слова, які ваша дитина знає. Додайте колір, розмір, дію. Наприклад, якщо дитина говорить «м’яч», послідовно навчите її говорити «Великий м’яч», «Тетянин м’яч», «круглий м’яч» і т.д.

 Більшість занять проводьте в ігровій формі. Робота з дитиною повинна активізувати мовне наслідування, формувати елементи зв’язного мовлення, розвивати пам’ять і увагу.


 Дуже важливо вже у ранньому віці звернути увагу на мовний розвиток дитини, а не чекати, коли вона «сама заговорить».

 ______________________________________________________________ ________________

 

Консультація для батьків від логопеда

Слухняний язичок (артикуляційна гімнастика в домашніх умовах ).

                     Серед дітей дошкільного віку найпоширенішою вадою мовленнєвого розвитку є дислалія.

                     Дислалія – це порушення звуковимови, при нормальному слуху та збереженій іннервації мовленнєвого апарату. Спостерігаються заміни звуків, їх змішування та спотворення.
Даний вид порушення мовлення зустрічається найчастіше. Особливо функціональні дислалії, які виникають, як правило, в дошкільному віці в процесі засвоєння системи мови. Органічні можуть виникати в будь-якому віці.
Дислалію в порівнянні з іншими мовленнєвими порушеннями, набагато легше виправити, особливо в дошкільників та молодших школярів.

                     Формування правильної звуковимови вимагає великої, клопіткої , системної роботи, неабияких зусиль дитини та уваги й терпіння зі сторони дорослих. Щоб навчилася дитина правильно вимовляти звуки, їй потрібно навчитися здійснювати складні артикуляційні дії, спостерігати за роботою артикуляційного апарату,зосереджувати увагу на окремих моментах артикуляції, знаходити спільне та відмінне в положенні органів мовлення та свідомо керувати рухами активних органів, контролювати їхню роботу.

                     Вироблення точних, повноцінних рухів і дій, відпрацювання їх, об’єднання простих рухів у складні, відчуття артикуляційної постави – усе це досягається у процесі виконання дітьми спеціальних тренувальних вправ – артикуляційної гімнастики. Успіх роботи багато в чому залежить від застосування різноманітних, цікавих для дітей форм роботи, оскільки під час тривалого виконання одноманітних артикуляційних вправ діти швидко втомлюються, часом втрачають інтерес до занять. Щоб цікаво було дітям займатись, потрібно використовувати різні способи подачі навчального матеріалу, і одним із них є ейдетика. Саме ейдетика розмовляє з дошкільниками їхньою мовою. Вона залучає всі аналізатори дитини : дозволяє побачити,почути,відчути. У дітей розвивається логічне й асоціативне мислення, уява, творчі здібності.

                      Ознайомимося з деякими ейдетичними прийомами та варіантами їх застосування в домашніх умовах під час виконання артикуляційної гімнастики.

                      Успішне навчання та розвиток дітей,безперечно, потребує поєднання занять із грою,використання художнього слова, цікавого ілюстративного матеріалу. Дитина, захоплюючись, не помічає, що її навчають, а тому легше і швидше долає труднощі, набуває необхідних навичок і знань. Ігрові прийоми проведення артикуляційної гімнастики знімають у дітей напруження, заохочують їх до наступних корекційних занять, надають упевненості у своїх силах, а спеціально дібрані римовані рядки до кожної вправи виховують у дитини увагу до звукового ладу мови, сприяють розвитку мовленнєвого слуху.

                      У логопедичній практиці, як відомо, прийнято користуватися певними умовними назвами окремих вправ «Жабки», «Хоботок», тощо, рекомендується використовувати також знайомі дітям картинки-символи із зображенням конкретних предметів, що асоціюються з певними рухами, положеннями органів артикуляційного апарату. Символи- картинки з відображенням певних артикуляційних вправ слугують зоровою опорою.

                      Як проводити артикуляційну гімнастику в домашніх умовах ?

1) Перед усім пам’ятайте, що саме вчитель-логопед правильно підбере артикуляційні вправи, які потрібні вашій дитині.

2) Дотримуйтесь певної послідовності у їх виконанні – від простих до більш складних.

3)Спочатку вправи виконуйте у повільному темпі,обов’язково перед дзеркалом.

4)Кожне заняття для дитини має бути цікавим.На перших заняттях можна обмежитися і дворазовим виконанням вправи,головне,щоб вона була виконана правильно,якісно. Потім кількість повторень збільшується до 10-15 разів.

5)Коли дитина навчиться виконувати рухи, відчувати положення органів артикуляційного апарату,дзеркало можна прибрати.

6)Для дітей потрібна зорова опора,тому доречно використовувати картки із зображенням артикуляційних вправ та символи-картки.

7)Позитивно налаштуйте дитину на роботу,наприклад, прочитайте веселий віршик, запропонуйте загадку. Покажіть символ-картку,зверніть увагу на зображення , запитайте про яку артикуляційну вправу подумала дитина дивлячись на символ-картку, а вже потім починайте виконання вправ. Наприклад:

1. Артикуляційна вправа «Жабка» 

( на символ-картці зображена жабка). 

Запитання: «Про яку артикуляційну вправу ти подумав (ла)?». 

Відповідь дитини. Дитина уважно слухає віршик, пригадує правильне виконання вправи та виконує її. 

Аналогічна робота проводиться із наступними вправами.

Жабка їсти захотіла,

враз взялась вона

за діло –

наловила аж сім мух,

тому й рада :

рот – до вух!

Рот трохи відкрити. Посміхнутись, губи розтягнути так, щоб було видно верхні зуби. 

Утримувати таке положення під лічбу 10-15 секунд.

2. Артикуляційна вправа «Хоботок»

В зоопарку ми були,

там великі є слони.

А маленький Раві

привітався з нами.

Хобот свій він витягав,

«Всім привіт!»- немов казав.

Щоб йому відповісти,

Хоботок зроби і ти.

Краще губи витягай,

Раві швидше привітай.

Витягнути губи сильно вперед,напружити, як при вимовлянні звука У.

3. Артикуляційна вправа «Лопаточка»

Широким я язик зроблю,

на нижню губу покладу.

Гарна вийшла і пласка

моя лопатка з язика.

Жаль, така лопатка

не скопає грядки.

Широкий язик висунути, розслабити, покласти на нижню губу. 

Слідкувати, щоб язик не тремтів. Утримувати у такому положенні 10-15 секунд.

 4. Артикуляційна вправа «Чашечка»

Чашку чарівну я можу зробити,

з глини її не потрібно ліпити.

Вгору широкий язик підіймаю,

старанно в нього краї загинаю.

Соком наповню її чи водою –

чашка чарівна завжди зі мною.

Рот широко відкрити. Широкий язик підняти вгору. 

Потягнутися до верхніх зубів, але не торкатися їх. 

Утримувати язик у такому положенні 10-15 секунд.

5. Артикуляційна вправа «Коник»

Я на конику скачу :

– Цок-цок-цок!

Хочеш, тебе підвезу?

-Цок-цок-цок!

З вітерцем мій коник мчиться :

-Цок-цок-цок!

Дзвінко стукають копитця:

-Цок-цок-цок!

В’ється коникова грива :

-Цок-цок-цок!

Ой,який же я щасливий!

-Цок-цок-цок!

Присмоктати язик до піднебіння,клацати язиком. Клацати повільно,сильно, тягнучи під’язичну вуздечку. Виконати 10-15 разів.

6. Зарядка для язичка

Не ледачий мій язик-

Змалку він до праці звик.

І для нього звичні

Вправи гімнастичні.

То по колу він крутнеться.

( Круговими рухами язика облизувати

губи за і проти годинникової стрілки.)

Або ж стане на місток,

( Вигнути язик,притискаючи його

кінчик до нижніх зубів.)

То берізкою зіпнеться,

(Присмоктувати  язик до піднебіння.)

То кує, як молоток.

(Стукати язиком по верхніх зубах.)

Щоб слова я не ковтав,

Мій язик гімнастом став.

7. Вправа «Заводимо моторчик».

У дорогу вирушали,

У автобус посідали.

Біля вікон розмістились,

Та на місці залишились.

Ні туди і ні сюди-

Мотор забули завести.

Р-р-р-р-р-р-р!

Язик підняти до піднебіння,ближче

до верхніх зубів.Не притискати.

Язичок ніби тремтить.

8.Вправа «Поїзд»

По залізничній колії

До моря, де магнолії,

Поїзд весело біжить

І колесами гримить.

Чути їх далеко стук:

-Туки-тук! Туки-тук!

Чергування положеннягуб:трубочка- посмішка.

ЧОМУ ДИТИНА МОВЧИТЬ?

Опанування мовлення залежить від багатьох факторів, і причини затримки мовленнєвого розвитку можуть бути різними. Спробую виділити найбільш типові.

Один із важливих факторів, що обумовлюють затримку мовленнєвого розвитку, – це порушення інтелекту. На що необхідно звернути увагу батькам? Дітям із порушенням інтелекту не тільки властиве затримання мовленнєвого розвитку, але й виражене порушення психічного і фізичного розвитку. Дитина починає значно пізніше тримати голівку, сидіти, повзати, ходити тощо. У неї не формуються навички самообслуговування (малюк не їсть самостійно, не проситься на горщик…). Діти з порушенням інтелекту, як правило, неохайні, поводять себе неадекватно, а емоції в них одноманітні: задоволення — ситість, невдоволення — холод, біль тощо. Досить часто таким малюкам властива агресивна поведінка. Дитині подобаються нові іграшки, однак вони швидко їй набридають. Ігри малюків одноманітні, їхня міміка бідна, а мовлення монотонне.

Якщо ви помітили, що у вашої дитини характерні зазначені особливості розвитку, необхідно звернутися по консультацію до психоневролога, провести об’єктивне обстеження (електроенцефалографію, томографію).

Якщо встановлено інтелектуальне порушення, допомогу вашій дитині повинен надати олігофрено-педагог.

Також серйозний фактор порушення мовленнєвого розвитку — це порушення слуху. Навіть у разі його незначного зниження мовленнєвий розвиток може значно затримуватися. Якщо ваша дитина часто страждає на простудні захворювання, отити або у членів родини є порушення слуху, поспостерігайте за дитиною в домашніх умовах і проведіть декілька експериментів.

Чи реагує дитина на зміну гучності телевізора, магнітофона?

Чи уважно дивиться на ваші губи (якщо так, говоріть, прикривши рот рукою) і чи не намагається постійно повернутися до вас одним і тим самим боком (тим вухом, яким краще чує)?

Придбайте декілька пар іграшок, які видають звуки. В одній іграшці з пари приберіть звучання, запропонуйте дитині одну пару (іграшку, яка звучить і не звучить). Простежте за тим, як швидко дитина виявить і чи виявить взагалі, що одна з іграшок не видає звуків. Повторіть те саме з рештою іграшок.

Поспостерігайте за швидкістю реакції на звук, покликавши дитину тихим голосом на відстані 5-6 м. (Необхідно пам’ятати, що реакція дитини на гучні кроки, удари дверей, стукіт тощо пов’язана з тактильно-вібраціонними відчуттями, тому її не можна розглядати як суто слухову.)

Візьміть декілька добре відомих дитині предметів, покладіть їх на стіл, посадіть дитину на руки та поясніть, що за проханням іншого члена родини вона повинна показати той або інший предмет. Інший член сім’ї повинен відійти від дитини на 5-6 м і пошепки, прикривши рот, називати по черзі предмети, що лежать на столі. Дитина повинна правильно показати предмет; прикривши одне вухо. Те саме має повторити, прикривши друге вухо. Якщо дитина не може правильно показати предмети, спробуйте підійти ближче. Обов’язково повторіть спробу в інший час, щоб упевнитися в порушенні слуху.

Якщо виникли сумніви щодо гарного слуху в дитини, необхідно провести об’єктивне обстеження (аудіограму). У разі виявлення порушень слуху допомогу дитині має надати сурдопедагог.

Які фактори призводять до затримки мовленнєвого розвитку як до особистого мовленнєвого порушення? Згадайте, як протікала ваша вагітність, чи страждали на токсикоз, чи була загроза викидня? Чи мали хронічні, інфекційні або простудні захворювання? Чи приймали ліки, які саме? Які стресові ситуації переживали? За якого терміну і як проходили роди? Яким було передлежання дитини? Чи довго тривав безводний період (з моменту відходу вод до народження дитини)? Чи відразу закричав малюк або необхідно було провести реанімаційні заходи? Уважно вивчіть медичну картку дитини. Чи відмічені там гіпоксія, гіпотрофія, асфіксія плоду? Чи перебуває ваша дитина на обліку в невропатолога і з яким діагнозом? Висновки невропатолога, що найчастіше зустрічаються за мовленнєвих порушень: пренатальна енцефалопатія, м’язова дистонія, гіпо-, гіпертонус тощо. Чи має місце порушений моторний розвиток: малюк пізніше почав повзати, сидіти, ходити; порушена послідовність етапів (спочатку пішов, потім почав повзати); пропущено той чи інший етап, найчастіше повзання. Зверніть увагу на ранній мовленнєвий розвиток дитини. Чи вчасно з’явилися гуління й лепет, чи активні вони були? Дайте відповідь на запитання: чи спілкуються в сім’ї однією, двома чи більше мовами. (Білінгвізм у родині – одна з причин затримки мовленнєвого розвитку, що часто призводить до серйозних порушень мовлення дитини. Рекомендовано до моменту становлення мовлення спілкуватися з дитиною однією мовою – тою, якою розмовляє мати.)

Підіб’ємо підсумки. Патологія вагітності та родів, неврологічна симптоматика, легка затримка чи дисгармонійність моторного розвитку, відхилення від мовленнєвого розвитку вже на ранніх етапах, білінгвізм можуть призвести до порушення мовлення дитини, що можна виявити на другому-третьому роках життя в затримці мовленнєвого розвитку.

Після того, як ви впевнилися, що затримка мовленнєвого розвитку не пов’язана з порушенням інтелекту й фізіологічного слуху (або іншими причинами), а викликана порушенням власне мовленнєвої функції, вам потрібно звернутися до логопеда. Він поставить вас на диспансерний облік і дасть рекомендації для домашньої роботи.

 

ЧИМ ВИ МОЖЕТЕ ДОПОМОГТИ СВОЇЙ ДИТИНІ?

Якщо ваша дитина не розмовляє або відстає в мовленнєвому розвитку, не потрібно чекати. Не лякайтеся почати заняття зарано – бійтеся запізнитися!

Заняття потрібно проводити щоденно, бажано в один і той самий час. Таким чином вони впишуться в біологічний ритм життя дитини. Пам’ятайте: усі види робіт мають проходити в ігровій формі і піднесеному настрої. Малюк повинен займатися з задоволенням, так само як і дорослий. Хваліть та заохочуйте дитину, радійте разом з нею кожному, навіть найменшому кроку вперед.

 

Заняття потрібно проводити поетапно, щоразу впевнюватися, що завдання, поставлені на цьому етапі роботи, виконано повністю. Починати слід з того етапу, на якому мовленнєві навички ще не достатньо розвинені.

Мовлення формується в тісному взаємозв’язку з фізичним і психічним розвитком дитини, тому паралельно з мовленнєвими видами роботи необхідно виконувати вправи для розвитку загальної та тонкої моторики, мімічних рухів, слухової та зорової уваги, пам’яті, мислення.

Логопедичні ігри на кухні

Гра це провідний тип діяльності дітей дошкільного віку. Тобто це та діяльність, яка визначає психічний розвиток дитини. Для того щоб дитині дошкільного віку було цікаво закріплювати свої вміння і навички можна використовувати мовленнєві ігри.

Часто батьки скаржаться на те, що в сучасному світі дуже важко виділити достатньо часу для занять з дітьми, особливо тоді, коли дитина вже підросла, а мама вийшла на роботу. У вільний від роботи час вона готує, пере, прибирає, а дитина часто «сама по собі». Але, як відомо, безвихідних ситуацій не буває. Далі будуть розглянуті прості приклади того, як поміж справами – навіть на кухні – можна проводити з дитиною повноцінні заняття з розвитку мовлення загалом, та граматичного аспекту зокрема.

Кухня цілком може бути не тільки місцем для приготування і вживання їжі. Кухня (а не лише логопедичний кабінет) – це безкраї простори для розвитку мовлення.

На кухні можна:

  • активізувати і збагатити словник дитини іменниками і прикметниками для позначення харчових продуктів, страв, посуду, побутової техніки;
  • тренуватися у суфіксальному словотворенні прикметників від іменників;
  • вчити правильно узгоджувати прикметники з іменниками в роді, числі, відмінку;
  • складати з цими словосполученнями причинно-наслідкові складнопідрядні (зі сполучником «тому що») речення;
  • розвивати монологічне і діалогічне мовлення, увагу, пам’ять, аналітико-синтетичне мислення.

Приклади ігор для розвитку мовлення, які можна організувати і провести прямо на кухні. За таким прикладом можна придумати і провести безліч різноманітних і корисних занять.

  • Логопедична гра для тренування суфіксального словотворення

На столі перед дитиною викладіть різноманітні продукти і продемонструйте, як можна, з’єднавши два продукти, отримати «новий».

Наприклад, вибираємо шоколад і печиво. Що виходить? Шоколадне печиво.

  • Логопедична гра для тренування узгодження прикметника з іменником в роді, числі, відмінку

Продовжуємо роботу з шоколадом і печивом.

Що у тебе на десерт? (Шоколадне печиво.)

Прибрати печиво зі столу. А чого в тебе вже немає? (Шоколадного печива.)

Повертаєте печиво на стіл. Чому ти віддаєш перевагу? (Шоколадному печиву.)

Чим ти любиш пригощати друзів? (Шоколадним печивом.)

Про що ти часто мрієш? (Про шоколадне печиво.)

  • Логопедична гра для тренування складання складнопідрядних речень пояснювального характеру

Запитайте в дитини:

– Як ти вважаєш, що я буду готувати?

Дитина повинна відповісти приблизно так:

– Я вважаю, що ти будеш готувати картопляне пюре, тому що ти почистила багато картоплі.

  • Логопедична гра «Чарівні страви»

Для створення у дитини веселого настрою можна утворити пари з продуктів, що не поєднуються між собою, і попросити пояснити, наприклад, чи бувають вишневі котлети або апельсиновий суп.

  • Ігри на розвиток дрібної моторики рук.
  • Граємо з крупами. Всі діти люблять перебирати пальчиками крупи. Дайте дитині кілька різних ємностей, нехай пересипає крупу. Можна використовувати тарілки різних кольорів. Насипайте, наприклад, квасолю і спитайте, в якій тарілці більше, в якій менше. Посадіть різних тварин біля кожної тарілки, причому підберіть їх за кольорами: із зеленої тарілки їсть жаба, тому що вона теж зелена і любить цей колір і т. д.

Можна насипати крупу на піднос і малювати по ній пальчиками.

Змішайте кілька круп – пограйте в гру «Допоможи Попелюшці» – відберіть одну крупу від іншої.

Можна дитині запропонувати опустити руки в крупу, знайти цифру або інший знайомий предмет і, не дістаючи її з крупи, визначити, що йому попалося в руки.

  • Ігри на збагачення словника дитини.

«Давай шукати на кухні слова» Які слова можна вийняти з борщу? Вінегрету? Кухонної шафи? І т.д.

«Пригощаю» Давай згадаємо смачні слова і почастуємо один одного. Дитина називає «смачне» слово і «кладе» Вам на долоньку, потім Ви йому, і так до тих пір, поки все не з’їсте. Можна пограти в солодкі, кислі, солоні, гіркі слова.

«Докажи слівце» Ви починаєте фразу, а дитина закінчує її:

Ворона каркає, а горобець …

Сова літає, а заєць …

У корови теля, а у коня …

Цукор солодкий, а лимон …

Місяць видно вночі, а сонце …

Вогонь гарячий, а лід …

Річка широка, а струмок …

Камінь важкий, а пух …

«Чудовий мішечок». Ця гра залишається найулюбленішою для дітей довгий час, аж до шкільного віку. Адже кожен предмет з чарівного мішечка завжди сюрприз. Звичайно, завдання для старших вже ускладнюється (наприклад, потрібно визначити предмет на дотик, не заглядаючи в мішечок.)

Що знадобиться: любий мішечок, дрібні іграшки.

Дорослий каже, що в мішечку лежить багато цікавих іграшок, пропонує вийняти звідти одну, і голосно назвати. Потрібно ,щоб дитина правильно і чітко назвала іграшку.

“Який предмет?”

Мета – розвиток вміння підбирати до слова-предмету якомога більше слів-ознак і правильно їх узгоджувати.

Зелений – помідор, крокодил, колір, фрукт, …

Червоне – плаття, яблуко, прапор, …

  • Ігри на розвиток граматичної будови

«Приготуємо сік»

З яблук сік (яблучний). З груш, зі слив, моркви, лимона, апельсина? І навпаки: апельсиновий сік з чого?

«Вперті слова». Розкажіть дитині, що є на світі «вперті» слова, які ніколи не змінюються (кава, плаття, какао, кіно, піаніно, метро).

«Я вдягаю пальто. На вішалці висить пальто. Я гуляю в пальто. Сьогодні тепло, і все наділи пальто і т.п. ». Задавайте питання дитині і стежте, щоб вона не змінила слова в реченнях – відповідях.

«Один і багато». Дорослий називає один предмет – а дитина багато.

Перераховувати можна різні предмети, в залежності від того, де Ви зараз перебуваєте: на кухні або в дитячій кімнаті.

наприклад:

Чашка – чашки, каструля – каструлі, стіл – столи;

М’яч – м’ячі, олівець – олівці, кубик – кубики;

«Чого не стало?» Дорослий викладає перед дитиною декілька різних предметів (4 – 7). Потім просить дитину запам’ятати всі предмети і відвернутися, а сам в цей час прибирає один будь-який предмет. Дитині пропонується подивитися уважно і назвати, чого не стало. Обов’язково потрібно звертати увагу на закінчення в словах.

  • Слухаємо звуки.

 Прислухайтеся до звуків на кухні: вода капає з крана, крупа пересипається, ложка дзвенить в порожньому стакані. Постукайте з різних предметів на кухні, прислухайтеся – одні звучать голосно, інші – тихо, треті – глухо і т. д. Пограйте в гру «Вгадай, що стукає» з малюком.

  • Разом з дитиною спробуйте приготувати незвичайну вечерю. У назві страв повинен бути звук «З». Що можна приготувати? Салат, сирники, морс, суп. Не плутайте тверді і м’які приголосні звуки! І якщо дитина скаже «оселедець», то похваліть його, але інтонацією дайте відчути різницю між звучанням твердого і м’якого звуку. За цим же принципом придумайте меню з назвами страв, де зустрічаються інші звуки.

 

  • Запропонуйте дитині прибрати або помити посуд, в назві якої звук «Ч» — чашки, чайник, а потім зі звуком «Л» — ложки, виделки, салатник і т. д.

 

  • Покажіть дитині свої покупки. Нехай він перерахує ті з них, у назві яких є звук «Р». Якщо дитина не може відповісти, запропонуйте навідні запитання:

Кар-р-р-топлю  або капусту?

Ар-р-р – буз або диню ?

Пер-р-рсики або банани?

Цибулю або огір-р-рки?

Помідор-р-ри або баклажани?

 

  • Наші помічники

Як одним словом назвати прилад, який варить каву (кавоварка), ріже овочі (овочерізка), меле каву (кофемолка), вичавлює сік (соковижималка), чистить картоплю (картофелечистка)?

 

Бажаю успіхів.

 

 

 

 

postheadericon Практичний психолог

Результат пошуку зображень за запитом картинка психолог в садочку"

Напрямки діяльності 

практичного психолога дошкільного закладу

 
• ПСИХОДІАГНОСТИКА
Будь-який психолог володіє досить великим набором психодіагностичних засобів та методик.
Їх мета – визначити об’єктивний стан людини, виділити його причини, а також оцінити рівень розвитку тих чи інших психічних процесів. Якщо для дорослих часто використовуються тестові методики, відомі багатьом, то в арсеналі дитячого психолога звичайно це особливі методики для дітей. Фахівець може попросити дитину щось намалювати. Може пограти з ним в захоплюючу гру – насправді ж за допомогою цих процедур збере необхідні дані. Психодіагностика застосовується в індивідуальній та груповій формах як для дітей так і для педагогічних працівників.
        
 РОЗВИВАЮЧІ ЗАНЯТТЯ
 За допомогою розвиваючих психологічних ігор фахівець допоможе розвинути у дитини різні необхідні навички і якості. Увага, пам’ять, посидючість, логічне та образне мислення – в арсеналі дитячого психолога розвиваючі ігри для всіх вікових категорій. Найчастіше, психологічні заняття проводяться відразу з групою дітей, і в такому випадку дитина також вчиться спілкуватися з іншими дітьми, сприймати соціальні норми.
 
•КОРЕКЦІЙНО-ВІДНОВЛЮВАЛЬНА РОБОТА
За наявності у дитини серйозних емоційних або особистісних труднощів може знадобитися спеціально організована психокорекційна робота. Це можуть бути заняття на адаптацію до дитсадка, готовність до школи, зняття тривожності, страхів, на підвищення самооцінки, на зняття агресивних тенденцій. Методи, що застосовуються в дитячій психотерапії, різноманітні. Гра, малюнок, казка, пісок – всі знайомі і цікаві для дитини предмети і заняття стають в руках спеціаліста потужним засобом допомоги.
 
•Відвідування занять, гуртків, прогулянок з метою проведення спостереження за психологічним та емоційним станом дітей
 
•Просвітницька робота з пропаганди психологічних знань :
розміщення цікавої психологічної інформації у інформаційних куточках кожної групи, виступи на батьківських зборах, робота з батьками, участь у нарадах, педрадах, семінарах.
 
Нет описания фото.
 

«Адаптація дітей раннього віку до перебування в ДНЗ»

              Настає той час в житті кожної дитини, коли вона переступає поріг дитячого садка. Адже, відповідно до ст..4 Закону України «Про дошкільну освіту», дошкільна освіта є обов’язково. Складовою безперервної освіти в Україні.

Коли краще віддавати дитину в дитячий садок?

              Відповідь на це вічне питання криється не у віці. Готовність до садка — поняття багатопланове, а не просто набір років, навичок і умінь. Для успішної адаптації дитина повинна досягти певної стадії розвитку: фізичного, розумового і соціального.                           Більшість дітей вступають до дитячого садка чи ясел у віці від 1,5 до З років. Однак, з деяких причин буває, що дитина починає відвідувати садок у віці 5—5,5 років. У будь-якому віці — це різка зміна звичного способу життя, початок нового періоду. Далеко не всі діти легко сприймають цю зміну. Навіть для найспокійніших, урівноважених, здорових дітей період адаптації до нових умов викликає значні труднощі, не кажучи вже про більш слабких та непристосованих дітей. Якщо період адаптації затягнувся – звертайтесь до практичного психолога дитячого садочку.

Як батькам визначити готовність дитини до дитячого садка?

1.    На прогулянці малюк сам підходить до дітей на майданчику, намагається вступити в контакт.

2.    Маля здатне кілька годин на день проводити без мами.

3.    Дитина розбірливо може виразити свої потреби словами.

4.    Малюк уже досить спритний, вміє самостійно їсти (і пережовувати!), миє руки й умивається, вдягає і знімає із себе основні предмети одягу.

5.    До кінця раннього віку в дитини з’являється прагнення до самостійності, її інтереси переміщаються від світу предметів до світу спілкування з дорослими.

Дитина переживає труднощі адаптаційного періоду, ступінь виразності яких пов’язують:

·         і з попередніми умовами виховання, під впливом яких формується поведінкова реакція;

·         і зі своєрідністю міжособистісних взаємин дорослих і дітей, з рівнем прихильності дитини до матері;

·         і з організацією навчально-виховного процесу в дошкільній установі, соціальними умовами;

·         і з індивідуальними особливостями: віковими, психологічними психофізіологічними, нейрофізіологічними, психогенетичними.

Прихід до дитячого садка — перший серйозний етап соціального життя дитини. До цього вона спілкувалася тільки з членами родини, сусідами або з тими, кого дорослі запрошували додому. Практика свідчить, що цілеспрямована підготовка дітей до дошкільного закладу допомагає попередити виникнення труднощів адаптації.

Адаптація – це пристосування організму до нової ситуації, а для дитини дитячий садок, поза сумнівом, є новим, ще невідомим простором, із новим оточенням і стосунками. Адаптація (з лат. «пристосування») – процес призвичаєння організму, що відбувається на різних рівнях: фізіологічному, соціальному, психологічному. Адаптація – активне засвоєння прийнятих у суспільстві норм і оволодіння відповідними формами спілкування й діяльності.

Чи у всіх дітей однакова поведінка при вступі в садок? Ні. Одні діти впевнені, вибирають гру, йдуть на контакт із дітьми й дорослими, інші – менш упевнені, більше спостерігають, деякі – виявляють негативізм, небажання йти в групу, відхиляють усі пропозиції, бояться відійти від батьків, голосно плачуть.

Причини такої поведінки різні: це і відсутність режиму вдома, й невміння гратися, й не сформованість навичок самообслуговування. Однак основна причина – недостатній досвід спілкування з однолітками та дорослими.

Процес пристосування (адаптації) до дитячого садка проходить індивідуально. Середній строк адаптації дітей раннього віку – 7-15 днів, молодшого дошкільного віку – 2-3 тижні, старшого дошкільного віку – 1 місяць.виникнення у дитини стійкого «адаптаційного синдрому» свідчить про її неготовність до виходу із сім’ї.

Виокремлюють такі ступені адаптації:

·         Легкий – поведінка дитини нормалізується (протягом 10 – 15 днів) – фізіологічна, природна адаптація;

·         Середній (протягом 15 – 30 днів) – дитина худне, хворіє, але не важко, без ускладнень;

·         Важкий (триває від 2 місяців і більше) – патологічна адаптація.

Виходячи з цього, виокремлюють три групи дітей за характером пристосування до нових умов життя.

Перша група – ті, для кого процес адаптації легкий і безболісний. Такі діти комунікабельні, самостійні, спілкування батьків із ними доброзичливе.

Друга група – малюки, котрі адаптуються повільніше і важче. Поведінка нестала. Зацікавлення грою змінюється байдужістю, вередуванням. Малятам бракує довіри у ставленні до вихователів, інших дітей навички гри та спілкування розвинені недостатньо. Діти малоініціативні, менш самостіні, дещо можуть робити самі але здебільшого залежать від дорослого. З боку батьків простежується нестабільність у спілкуванні: доброзичливі, привітні звертання змінюються криком, погрозами або збільшенням вимог.

Третя група – діти, які важко пристосовуються до нового оточення. Вони зазвичай несамостійні, швидко втомлюються, ігрові навички не сформовані. У досвіді таких дітей – прояви авторитарності, жорстокості (чи навпаки – зайвої поступливості) з боку дорослих, що спричиняє страх, недовіру до вихователя або повне ігнорування його та інших дітей. Сон і апетит погані або зовсім відсутні. Діти часто хворіють, що ще більше вповільнює звикання до нового оточення й до нових вимог.